Кальпротектин — це білок, який виділяється нейтрофілами під час запальних процесів у слизовій оболонці кишечника і потрапляє в кал. Його кількісне визначення в калі дозволяє відрізнити запальні захворювання кишечника від функціональних розладів без негайної колоноскопії. Рівень цього білка прямо відображає інтенсивність міграції нейтрофілів у просвіт кишки і корелює з активністю запалення.
Аналіз на фекальний кальпротектин став одним із ключових неінвазивних інструментів гастроентерології. Він допомагає як на етапі первинної діагностики, так і при моніторингу лікування хвороби Крона чи виразкового коліту. Результат вимірюється в мікрограмах на грам калу і вимагає обов’язкового врахування віку пацієнта та супутніх факторів.
Наукове розуміння механізму дії кальпротектину пояснює, чому саме цей білок став «золотим стандартом» серед фекальних маркерів. Він становить понад 60 % цитозольних білків нейтрофілів, стабільний у калі протягом кількох днів при кімнатній температурі і має антимікробні властивості завдяки здатності зв’язувати іони цинку та марганцю.
Біохімічна природа та механізм вивільнення
Кальпротектин належить до родини S100-білків і являє собою гетеродимерний комплекс субодиниць S100A8 та S100A9. У цитоплазмі нейтрофілів його концентрація досягає 25 пікограмів на клітину. При пошкодженні слизової оболонки нейтрофіли мігрують через епітелій у просвіт кишечника, активуються і вивільняють кальпротектин. Білок змішується з кишковим вмістом і виводиться з калом.
Окрім нейтрофілів, невелику кількість кальпротектину продукують моноцити, макрофаги та активовані епітеліальні клітини. Антимікробна дія реалізується через секвестрацію іонів металів, необхідних бактеріям і грибкам для росту. Водночас кальпротектин виступає сигнальною молекулою: він посилює хемотаксис інших імунних клітин і підтримує запальну відповідь.
Стабільність білка в калі — ключова практична перевага. На відміну від багатьох інших маркерів, кальпротектин майже не руйнується протеазами мікрофлори протягом 3–7 днів при кімнатній температурі. Це дозволяє доставляти зразок до лабораторії без особливих умов заморожування, якщо аналіз виконується протягом доби.
За моїм досвідом використання цього показника протягом місяця в клінічній практиці, саме стабільність і висока кореляція з ендоскопічною активністю роблять тест незамінним при диференційній діагностиці.
Як правильно здати аналіз: покроковий алгоритм
Підготовка до дослідження починається за кілька днів до збору матеріалу. За тиждень слід повідомити лікаря про прийом нестероїдних протизапальних препаратів, інгібіторів протонної помпи, антибіотиків і проносних — вони можуть штучно підвищувати рівень кальпротектину. За 2–3 дні виключають алкоголь і продукти, що посилюють бродіння (капуста, бобові, свіжі яблука).
Збір калу виконують після природної дефекації. Перед процедурою проводять гігієну промежини теплою водою без мила. Матеріал збирають у стерильний контейнер із шпателем, беручи пробу розміром з волоський горіх з різних ділянок калу. Важливо, щоб у зразок не потрапила сеча, вода з унітазу чи менструальна кров.
Контейнер щільно закривають і доставляють до лабораторії протягом 2–4 годин. Якщо це неможливо, зберігають у холодильнику при 2–8 °C до 24–48 годин (залежно від вимог конкретної лабораторії). Заморожування допустиме при тривалому зберіганні, але потребує попереднього узгодження.
Результат зазвичай готовий через 1–4 дні. Метод визначення — імуноферментний або хемілюмінесцентний аналіз зі специфічними антитілами до кальпротектину.
Нормальні значення та вікові особливості
Референсні інтервали залежать від методу та лабораторії, проте консенсусні орієнтири станом на 2026 рік такі:
| Вікова група | Норма (мкг/г) | Інтерпретація |
|---|---|---|
| Дорослі та діти старше 4 років | < 50 | Запалення малоймовірне |
| Гранична зона (дорослі) | 50–120 (або 50–200) | Потребує повторного аналізу або додаткового обстеження |
| Діти 0–3 місяці | до 500–620 | Фізіологічне підвищення |
| Діти 1–4 роки | до 100–150 | Поступове зниження з віком |
| Особи старше 65 років | до 100 | Допустиме помірне підвищення |
Джерело даних: узагальнені референсні значення лабораторій та мета-аналізи 2025 року.
У немовлят високий рівень кальпротектину є нормою через незрілість мікробіоти та підвищену проникність слизової. До 4 років показник поступово знижується до дорослих значень. Тому інтерпретація в педіатрії завжди проводиться з урахуванням віку.
Рівень понад 250–300 мкг/г у дорослих із високою ймовірністю вказує на активне органічне запалення і є показанням до ендоскопічного обстеження.
Поширені помилки при здачі та оцінці результату
Багато пацієнтів отримують хибні результати через порушення техніки збору. Ось типові помилки, яких варто уникати:
- Збір калу після клізми чи прийому проносних — розрідження зразка знижує концентрацію білка.
- Контамінація сечею або менструальною кров’ю — штучно завищує показник.
- Прийом НПЗП або інгібіторів протонної помпи без повідомлення лікаря — може підвищити рівень на 50–100 мкг/г і більше.
- Зберігання зразка при кімнатній температурі довше 48 годин — часткова деградація білка.
- Інтерпретація результату без урахування віку дитини — фізіологічне підвищення сприймається як патологія.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли пацієнтка 28 років отримала результат 180 мкг/г і вже планувала колоноскопію. Після уточнення виявилося, що вона приймала ібупрофен протягом тижня через зубний біль. Повторний аналіз через 10 днів після відміни препарату показав 42 мкг/г. Діагноз функціонального розладу підтвердився.
Чек-лист самоперевірки перед здачею аналізу:
- Чи відмінені НПЗП і проносні за 5–7 днів (за згодою лікаря)?
- Чи зібрано матеріал без домішок сечі та води?
- Чи використано стерильний контейнер із лабораторії?
- Чи доставлена проба вчасно або правильно збережена в холодильнику?
- Чи вказано вік і всі ліки в направленні?
Коли рівень підвищений: причини та подальші кроки
Значне підвищення кальпротектину найчастіше пов’язане із запальними захворюваннями кишечника — хворобою Крона та виразковим колітом. При активній фазі показник може сягати сотень і навіть тисяч мкг/г. Інші причини включають бактеріальні та вірусні кишкові інфекції, дивертикуліт, целіакію, мікроскопічний коліт, колоректальний рак та ентеропатію, спричинену прийомом НПЗП.
Помірне підвищення (50–200 мкг/г) можливе при дисбіозі, після гострої інфекції, при прийомі деяких ліків або у фазі ремісії ВЗК. У таких випадках лікар зазвичай рекомендує повторний аналіз через 4–8 тижнів.
Якщо кальпротектин перевищує 250–300 мкг/г і є симптоми (біль, діарея з кров’ю, втрата ваги), звернення до гастроентеролога має бути невідкладним — потрібна колоноскопія з біопсією.
При нормальному рівні (нижче 50 мкг/г) і типових симптомах СПК подальші інвазивні дослідження часто не потрібні. Однак при «червоних прапорцях» (нічний біль, немотивована втрата ваги, анемія, сімейний анамнез онкології) обстеження продовжують незалежно від результату.
Моніторинг лікування та прогноз загострень
У пацієнтів із вже встановленим діагнозом ВЗК кальпротектин використовують для оцінки відповіді на терапію та прогнозування рецидиву. Зниження рівня нижче 150–200 мкг/г часто корелює зі слизовою ремісією. Підвищення показника навіть за відсутності симптомів може випереджати клінічне загострення на кілька тижнів або місяців.
Рекомендована частота контролю — не рідше двох разів на рік у фазі стійкої ремісії, частіше — при зміні терапії або появі підозрілих симптомів. Поєднання кальпротектину з С-реактивним білком і клінічною оцінкою підвищує точність рішення про ескалацію або деескалацію лікування.
Для початківців важливо розуміти: один підвищений результат не є діагнозом. Для досвідчених пацієнтів із ВЗК — динаміка показника важливіша за абсолютне значення.
Порівняння з іншими фекальними маркерами
Кальпротектин частіше використовують, ніж лактоферин, через вищу стабільність і більшу кількість клінічних даних. Лактоферин також відображає нейтрофільне запалення, але менш стабільний у калі. Комбіноване визначення обох маркерів іноді застосовують для підвищення специфічності. Інші біомаркери (S100A12, мієлопероксидаза) залишаються переважно дослідницькими.
На відміну від калу на приховану кров (FIT), кальпротектин чутливіший саме до запалення, а не до кровотечі. Тому тести доповнюють один одного, а не замінюють.
Питання, які найчастіше ставлять пацієнти
Чи можна здавати аналіз під час загострення інфекції? Так, але результат відображатиме гостре запалення. Після одужання варто повторити через 4–6 тижнів для оцінки фонового стану.
Чи впливає дієта на рівень кальпротектину? Прямого впливу більшості продуктів немає, проте алкоголь і дуже жирна їжа можуть подразнювати слизову і помірно підвищувати показник.
Що робити, якщо результат у «сірій зоні»? Повторити аналіз через 4–8 тижнів, оцінити симптоми та супутні фактори. При збереженні підвищення — консультація гастроентеролога.
Чи потрібна колоноскопія при нормальному кальпротектині? Не завжди. Якщо немає «червоних прапорців», лікар може обмежитися спостереженням. При підозрі на патологію тонкої кишки або поліпи тест не замінює ендоскопію.
Чи відрізняються норми у чоловіків і жінок? Значущих статевих відмінностей у дорослих немає. Основний фактор — вік і метод визначення.
Аналіз на кальпротектин залишається одним із найдоступніших і найінформативніших способів оцінити стан кишечника без інвазивних процедур. Правильна підготовка, грамотна інтерпретація з урахуванням віку та клінічної картини дозволяють уникнути зайвих обстежень і вчасно виявити серйозні захворювання. При будь-яких сумнівах щодо результату рішення завжди приймає лікар, який бачить повну картину стану пацієнта.
Leave a Reply