Мавпяча віспа (mpox) — це зоонозне захворювання, спричинене вірусом з родини поксвірусів, яке здатне передаватися від тварин людині та між людьми. Станом на 2026 рік хвороба продовжує циркулювати в кількох регіонах Африки, а окремі випадки фіксують у Європі та інших частинах світу, переважно серед груп підвищеного ризику.
Більшість випадків перебігає відносно легко, проте окремі штами, зокрема clade I, можуть викликати тяжчі форми. Розуміння шляхів передачі, типових симптомів і доступних заходів профілактики дозволяє значно знизити ризик інфікування та своєчасно звернутися по допомогу.
Вакцинація та підтримуюче лікування залишаються основними інструментами контролю. У більшості людей хвороба минає самостійно протягом 2–4 тижнів, але для імуноскомпрометованих осіб, дітей і вагітних ризик ускладнень вищий.
Що таке мавпяча віспа і як вона з’явилася в історії
Мавпяча віспа викликається вірусом Monkeypox virus (MPXV), який належить до роду Orthopoxvirus. Цей самий рід включає вірус натуральної віспи та вірус коров’ячої віспи. Вірус містить дволанцюгову ДНК і розмножується в цитоплазмі клітин-господаря.
Перші випадки захворювання у мавп зафіксували 1958 року в лабораторіях, де тварин утримували для досліджень. Звідси й походить назва. У людей хворобу вперше діагностували 1970 року в Демократичній Республіці Конго. До 2022 року мавпяча віспа вважалася переважно ендемічною для Центральної та Західної Африки. Спалах 2022–2023 років, спричинений штамом clade IIb, змінив епідеміологію: вірус почав активно передаватися між людьми в країнах, де раніше майже не реєструвався.
У 2022 році Всесвітня організація охорони здоров’я запропонувала використовувати назву «mpox» паралельно з «monkeypox», щоб зменшити стигму. Обидві назви залишаються в обігу. Природний резервуар вірусу досі точно не встановлений, хоча підозрюють африканських гризунів — білок, щурів і землерийок.
Два основних клади вірусу: у чому різниця
Вірус мавпячої віспи поділяють на дві головні генетичні групи — clade I (колишній центральноафриканський) і clade II (західноафриканський). Кожна має підтипи.
| Характеристика | Clade I (Ia / Ib) | Clade II (IIa / IIb) |
|---|---|---|
| Географія | Центральна і Східна Африка, поширення за її межами з 2024–2025 | Західна Африка, глобальний спалах 2022–2023 |
| Тяжкість | Частіше тяжкий перебіг, особливо Ia | Переважно легкий або середній |
| Летальність (орієнтовно) | 0,5–3 % (Ib нижча, Ia вища) | менше 0,1–1 % |
| Основний шлях у спалахах | Побутовий контакт, статевий, іноді зоонозний | Тісний контакт, переважно статевий серед чоловіків, які мають секс із чоловіками |
Дані таблиці узагальнено на основі звітів ВООЗ і CDC станом на середину 2026 року. Clade Ib, який активно циркулював у ДР Конго з кінця 2023 року, у 2025–2026 роках почав формувати локальні ланцюги передачі в кількох європейських країнах без історії подорожей пацієнтів.
Як саме передається вірус і чому контакт має значення
Вірус потрапляє в організм через пошкоджену шкіру, слизові оболонки рота, носа, очей або геніталій. Основний шлях — тривалий тісний фізичний контакт з інфікованою людиною: дотик до висипу, біологічних рідин, поцілунки, статеві контакти. Повітряно-крапельний шлях можливий лише при тривалому перебуванні в одному приміщенні з хворим, який кашляє або має ураження в роті.
Від тварин зараження відбувається через укуси, подряпини, контакт з кров’ю чи м’ясом хворих тварин. Вірус може зберігатися на білизні, рушниках, постільній білизні. Вагітна жінка здатна передати інфекцію плоду. Асимптоматична передача описана, але вважається обмеженою.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли пацієнт інфікувався після спільного використання рушника з людиною, у якої вже були майже загоєні струпки. Це підкреслює важливість гігієни навіть на пізніх стадіях хвороби.
Симптоми та стадії висипу: що відбувається з організмом
Інкубаційний період триває від 5 до 21 дня, найчастіше 6–13 днів. Хвороба починається з продромального періоду: підвищення температури до 38,5–40 °C, сильний головний біль, біль у м’язах і спині, збільшення лімфатичних вузлів (особливо шийних, підщелепних і пахових), слабкість, озноб.
Через 1–5 днів з’являється висип. Він проходить чіткі стадії:
- макули (плоскі плями);
- папули (підняті щільні елементи);
- везикули (з прозорою рідиною);
- пустули (з каламутною рідиною, часто з пупкоподібним вдавленням у центрі);
- струпки, які відпадають, залишаючи тимчасову пігментацію або рубці.
Висип часто починається на обличчі, потім поширюється на долоні, підошви, тулуб, геніталії. У спалахах 2022–2026 років багато пацієнтів мали переважно генітальні або анальні ураження. Ураження слизових рота, очей або прямої кишки можуть бути болісними. Лімфаденопатія — важлива відмінність від вітряної віспи.
У більшості людей симптоми тривають 2–4 тижні. Ускладнення включають вторинні бактеріальні інфекції шкіри, пневмонію, енцефаліт, кератит з ризиком втрати зору, зневоднення. Особливо вразливі діти, вагітні та люди з неконтрольованою ВІЛ-інфекцією.
Актуальна епідеміологічна картина 2025–2026 років
За даними ВООЗ, з січня 2022 до травня 2026 року у світі зареєстровано понад 187 тисяч підтверджених випадків і близько 510 смертей. У 2025–2026 роках основне навантаження припадає на Африканський регіон, де активно циркулюють clade Ia та Ib. Найбільші спалахи фіксували в ДР Конго, на Мадагаскарі, у Кенії, Гвінеї та сусідніх країнах.
У Європі восени 2025 року з’явилися локальні ланцюги передачі clade Ib серед чоловіків, які мають секс із чоловіками, без історії подорожей. У Великій Британії, Іспанії, Нідерландах і кількох інших країнах реєстрували десятки таких випадків. Ризик для більшості населення залишається низьким, але для окремих груп — помірним.
В Україні з 2022 року зафіксовано лише поодинокі завезені випадки. Масштабних спалахів не було. Система епідеміологічного нагляду працює, тест-системи доступні в центрах контролю захворювань. Ризик внутрішньої передачі оцінюється як низький за умови відсутності стійких ланцюгів серед груп ризику.
Діагностика, лікування та коли потрібна допомога лікаря
Діагноз підтверджують методом ПЛР зі зразка з ураження шкіри або слизової. Диференційна діагностика проводиться з вітряною віспою, герпесом, сифілісом, бактеріальними інфекціями шкіри.
Специфічного препарату з доведеною високою ефективністю для всіх форм немає. Основу становить підтримуюча терапія: контроль температури, знеболення, догляд за шкірою, підтримка водного балансу, лікування вторинних інфекцій. При тяжкому перебігу, ураженні очей, вагітності, імуносупресії або у дітей розглядають тековіримат (TPOXX) за протоколами екстреного застосування. Брінцідофовір і цидофовір використовують як додаткові засоби в окремих випадках.
Звертатися до лікаря потрібно негайно при появі незвичного висипу, особливо якщо був тісний контакт з людиною з підозрою на мавпячу віспу, поїздка в ендемічні регіони або наявність факторів ризику. Самолікування і «розчухування» елементів висипу небезпечні — підвищується ризик бактеріальних ускладнень і поширення вірусу.
Особи з ослабленим імунітетом, діти до 5 років і вагітні потребують пріоритетної оцінки, навіть при легких симптомах.
Профілактика та вакцинація: що реально працює
Найефективніший спосіб — уникати тісного контакту з хворими людьми та потенційно інфікованими тваринами. Рекомендації включають:
- не торкатися висипу, білизни чи предметів хворого;
- використовувати бар’єрні методи захисту під час статевих контактів;
- мити руки після можливого контакту;
- ізолювати хворого до повного відпадання струпків.
Вакцина MVA-BN (JYNNEOS / Imvanex / Imvamune) — нереплікуюча вакцина, яка вводиться двома дозами з інтервалом 28 днів. Ефективність двох доз у реальних умовах оцінюється в межах 66–90 %. Вона значно зменшує ризик тяжкого перебігу навіть у разі інфікування. Вакцинація рекомендована групам ризику: медичним працівникам, людям з множинними статевими партнерами, контактам хворих, особам, які подорожують у зони активної передачі clade I. У 2026 році в Європі розширено показання для дітей від 2 років.
Вакцина проти натуральної віспи забезпечує перехресний захист близько 85 %, але через побічні ефекти застосовується рідше.
Поширені помилки та міфи
- Міф: «мавпяча віспа — це нова хвороба, як ковід». Насправді вірус відомий з 1950-х, змінилися лише шляхи поширення.
- Помилка: вважати, що хвороба передається тільки статевим шляхом. Побутовий контакт і контакт з тваринами також можливі.
- Міф: «після вакцинації можна не дотримуватися обережності». Жодна вакцина не дає 100 % захисту.
- Помилка: намагатися «вилікувати» висип народними засобами або розкривати пустули. Це погіршує стан і сприяє поширенню.
- Міф: «в Україні немає ризику». Завезення можливе, а локальна передача залежить від поведінки груп ризику.
Коли можна впоратися самостійно, а коли потрібен фахівець
При легких симптомах у імунокомпетентної людини без ускладнень достатньо самоізоляції, симптоматичного лікування та спостереження сімейного лікаря. Обов’язково звертатися до інфекціоніста або в стаціонар, якщо:
- температура не знижується більше 3–4 днів;
- з’являються ознаки ураження очей, дихальних шляхів або неврологічні симптоми;
- висип поширюється дуже швидко або з’являються ознаки вторинної інфекції;
- пацієнт належить до груп ризику.
Чек-лист для самоперевірки після можливого контакту:
- Чи був тісний фізичний контакт із людиною, яка мала висип або підтверджений діагноз?
- Чи з’явилися температура, збільшені лімфовузли або біль у м’язах протягом 21 дня?
- Чи є нові елементи висипу, особливо на обличчі, долонях, геніталіях?
- Чи є фактори ризику (імуносупресія, вагітність, дитячий вік)?
- Чи повідомлено лікаря і чи розпочато самоізоляцію?
Якщо хоча б на два пункти відповідь «так» — зверніться по медичну допомогу.
Питання, які найчастіше ставлять
Чи можна заразитися в транспорті або магазині?
Ризик украй низький. Потрібен тривалий тісний контакт або контакт з біологічними рідинами.
Скільки триває заразність?
Від появи перших симптомів до повного відпадання всіх струпків і утворення нового шару шкіри.
Чи захищає вакцинація від COVID або грипу?
Ні. Це різні віруси.
Чи потрібна ревакцинація?
Зараз бустерні дози не рекомендовані для більшості людей. Імунітет після двох доз зберігається щонайменше кілька років, хоча точна тривалість досліджується.
Чи можна купатися в басейні при хворобі?
Ні. Ізоляція триває до повного загоєння.
Мавпяча віспа залишається контрольованою загрозою за умови своєчасного виявлення, ізоляції та вакцинації груп ризику. Знання конкретних симптомів і шляхів передачі дозволяє діяти спокійно і ефективно.
Leave a Reply